Відновлюваний водень, вироблений із використанням 100% відновлюваної електроенергії для електролізу води, є джерелом енергії з майже нульовим рівнем викидів парникових газів, яке Німеччина могла б використовувати у своїх зусиллях з декарбонізації. Відновлюваний водень можна використовувати в усій економіці, включаючи транспорт. При використанні в транспорті водень повинен був подаватись на водневу заправну станцію. Водень можна виробляти на центральному об’єкті та транспортувати до ГРС або виробляти безпосередньо на місці на ГРС.

Уряд Німеччини надає оцінку вартості трьох потужностей водневих станцій: 400 кг, 1000 кг і 2500 кг водню на день. Вартість включає початкові інвестиції в три компоненти: резервуар для зберігання водню, компресор і дозатори. Річні постійні операційні витрати розраховуються на рівні 4% від вартості капіталу.

Ціна водню на насосі є сумою вартості виробництва водню та вартості інфраструктури постачання. Ціна на водень на насосі змінюється залежно від регіону країни в результаті коливань параметрів виробництва водню, а саме ціни на відновлювану електроенергію, тарифу на електроенергію, ціни на воду та податків.

Вартість виробництва водню є найбільшим фактором, що впливає на вирівняну ціну на водень на насосі. Це пов’язано з великими капітальними інвестиціями як у виробництво електроенергії з відновлюваних джерел, так і в електроліз води. У міру вдосконалення обох технологій очікується, що ціна водню на заправних станціях буде на 30% дешевшою в 2030 році і на 50% дешевшою в 2050 році порівняно з рівнем 2020 року.

У 2020 році ціна виробництва водню була в діапазоні дослідження, який становить від 3 до 6,5 євро за кг водню. Однак на 2050 рік оцінки середньої вартості відновлюваного водню в ЄС у будь-якому зі сценаріїв нижчі.